СТАТТЯ

«Де живуть страхи?»

Формування повноцінної активної особистості має насамперед ґрунтуватися на вихованні у дитини почуття власної гідності, усвідомлення своєї самоцінності, поваги до себе, віри у власні сили. Дитина має намагатися бути сама собою, не схожою на інших.

Проте на заваді формуванню повноцінної особистості інколи постає страх. Немає людини, яка б інколи не переживала цього почуття. Стурбованість, тривога, страх, тривожність – такі ж невід’ємні емоційні прояви нашого психічного життя, як і радість, захоплення, гнів, подив, смуток.

Страх бере свій початок у ранньому дитинстві, звідти він може пробиратися в майбутнє людини і тероризує її все життя.

Проте слід зазначити: страх, як і інші прикрі переживання, не є однозначно шкідливими. Будь – яка емоція виконує певну конкретну функцію і допомагає дитині або дорослому орієнтуватися в навколишньому середовищі, захищає нас від зайвого ризику, коли ми, наприклад, переходимо вулицю тощо. Він регулює діяльність, поведінку, убезпечує людину від травматизму. Проте цим, на жаль, їх позитивний вплив обмежується.

За походженням страхи поділяються на такі види: навіювані, особистісно – зумовлені та ситуативні.

Навіювані страхи виникають у дитини під впливом слів та дій дорослих. Психологи виділяють окремі конкретні причини навіюваних страхів, зокрема залякування (жартома чи жартівливо), фізичні покарання, примушування, приниження, висміювання невдач дитини та гіперпроекція, коли за дитину все роблять батьки.

Особистісно – зумовлені виникають через незадоволення життєво – важливих потреб для повноцінного розвитку особистості. Це можуть бути думки про свої вади, недоліки, відсутність упевненості маляти в любов батьків, розлуку з об’єктом прихильності, страх засинати, залишатися самому в темному приміщенні, вдома без дорослих, захворіти. Такі страхи дуже важко усунути.

Ситуативні страхи спричинені реальними подіями у житті дитини. Наприклад, пожежа, блискавка, грім, воєнні дії, поведінка п’яних батьків, мультики або казки з жахами, присутність дитини на похороні. У таких випадках страх виникає як прояв захисного рефлексу. Ситуативні страхи минають, але залишають важкий слід в психіці дитини, і часто переходять у доросле життя людини.

Тому надзвичайно важливо оберігати дітей від ситуацій, які можуть спричинити до переляку.

Поради батькам

Дорослі мають приділяти такій дитині особливу увагу. Слід пам’ятати такі правила:

1. Виключити традиційні висловлювання типу: «Зараз прийде бабай і забере тебе до лісу», «Будеш вередувати віддам чужому дядькові», «Не ходи туди, бо там тебе схопить вовк» тощо.

2. Пропонуйте такі доручення. які відповідають вікові дитини. Складні завдання викликають тривожність на неуспіх, зниження самооцінки.

3. Підтримуйте дитину, заохочуйте позитивними емоціями.

4. Не порівнюйте успіхи дитини, з успіхами інших дітей. Робіть оптимістичні прогнози.

5. Дуже є ефективними вправи на релаксацію, психогімнастика. 

Зменшити або усунути тривожність і страхи дошкільників можна за допомого

·        Малюванн

·        Лялькового, настільного театру

·        Музикотерапії,

·        Читання художньої літератури.

 Намалюйте на аркуші паперу, те що ви боїтесь, що вас тривожить. Після виконання малюнку, порвіть цього на дрібні шматочки та викиньте, позбавтеся своїх переживань.

Чарівна торбинка. Запитайте у дитини, що для неї найстрашніше, погане, зле. Потім запропонуйте скласти все  страшне до чарівної торбинки. Далі чарівну торбинку викидають з усім, що в ній є. Добре, якщо дорослий теж покладе до цієї торбинки свої негативні емоції.

Рухливі ігри. Велике значення для подолання страхів надуманих небезпек мають рухливі ігри, спрямовані на зміцнення психомоторного компоненту,тілесно-орієнтованої психокорекції.  Відпрацьовуючи рухливі дії в іграх, діти забувають про зайву обережність і в той же час легко долають психологічні перешкоди, розвивають сміливість. Дітей уже з раннього віку необхідно привчати до сміливих дій, у розумних межах заохочувати хоробрість - це профілактика страху падіння, страху висоти, глибини, жорсткого приземлення, страху втрати рівноваги, невдалої дії, страху не піймати м’яча, не розрахувати розбіг,  не розрахувати своїх сил на заняттях із фізичної культури.

 Ігри-драматизації, театралізації

 Мають психопрофілактичний ефект щодо боязні негативних казкових персонажів. У цих іграх діти навчаються  грати те тільки позитивні ролі, але й негативні,  бо якраз у такій грі страшне стає зовсім не страшним, і дитина може проявити і відчути себе сильною, сміливою, захисником.  Ці ігри – ефективний засіб впливу на неконтактних дітей, дітей із загальмованим мовленням, підвищеною тривожністю. Частіше ці діти свідомо чи несвідомо бояться вступати у спілкування, у колективну діяльність. Драматизації, театралізація (після серії репетицій) допомагає зняти цей психологічний бар’єр.

Шатогіна І. В

практичний психолог КДНЗ №