День вишиванки

До свята вишитої сорочки всі дбайливо готувалися. Дівчатка та хлопчики були одягнені у красиві вишиванки. Піднесений патріотичний настрій панував на кожному кроці.

Цьому сприяло перш за все музичне свято: «Мама мені вишила, вишила сорочечку». Вихованці дитячого садочку читали вірші, співали українських пісень, водили хороводи.

На тематичних заняттях діти ознайомилися із багатовіковою історією вишиванки, яка є духовним символом українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнських рук.

Вихователі також ознайомили дітей із повір’ями, які пов’язані з вишиванкою («щоб сорочка довго носилася, не можна вузол на вишиванці лишати», «починати шити сорочку можна лише у чоловічий день, краще у четвер, бо як почнеш у середу, вона буде негарна»…), із приповідками («До Великодня сорочка хоч лихенька, аби біленька», «Як неділя, то й сорочка біла», «Нема нічого милішого від сорочки, у якій мати народила).

Максимчук Ю.Л., вихователь дітей групи «Сонечко», провела майстер-клас для малят: «Орнаменти вишиванок».

У коридорах закладу діяла авторська  виставка вихователя Максимчук Юлії Леонідівни: «Українська вишиванка».

Педагоги  старшої групи «Калинка» розповіли дітям про вишиванку як оберіг, про її чарівну силу, про те, як наші пращури шили першу сорочечку новонародженій дитині із уже поношеної сорочки матері, полотно якої із часом ставало дуже ніжним і тому приємним до тіла немовляти.

Тож, Всесвітній День Вишиванки, проведений у нашому садочку, ще раз дав зрозуміти і дітям, і дорослим: «Зараз – особливий час. Ми звертаємося до джерел народної творчості, до народних традицій»; дав усвідомити, що збереження звичаїв, шанування оберегів – це єднання України; що традиції рідного народу сьогодні оновлюються, оживають, і чим більше ми будемо їх знати, тим життя буде яскравішим, духовно багатшим.

Педагоги нашого закладу і надалі будуть ознайомлювати вихованців із невичерпною скарбницею духовної культури нашого народу , винятково важливою частиною якої є вишиванка.